Совість вище економіки?

Що чекає Україну завтра?

Цікаві думки Володимир Колінько з блогу на liga.net

Щоб зрозуміти майбутнє, треба осмислити сьогодення, зрозуміти, на що ми маємо опиратися в своїх діях, хто наш супротивник і чого він хоче.

В Україні сьогодні йде війна. Війна підла, бо ворог її не оголосив і не помаркував своїх солдат, а ми робили вигляд, що це боротьба з бандитами.

Війна дивна – бо загибель наших кращих хлопців на сході майже не позначається на ритмі життя країни.

Війна незвичайна, бо змінилися друзі і вороги. Відверті вороги засідають в Верховній Раді, а друзі допомагають з-за кордону.

Війна не схожа на війну, бо мешканці Росії – країни агресора – впевнені, що це не загарбницька війна з боку Росії, а спецоперація по очищенню духовності, стримуванню НАТО і визволення православних ідей з лап жидо-бандерівців.

Війна народна – бо її взвалили на свої плечі тисячі волонтерів.

Війна за душі – бо агресор вилив і ллє нескінченні потоки інформаційної отрути і людська психіка відмовляється вірити, що така підлість можлива.

Війна цивілізаційна – бо наша цивілізація ще не знала випадку, щоб керівник одної з могутніших держав так відверто публічно брехав. Не те, щоб інші державники у всі часи не брехали – брехали, та ще й як. Але не брехали дивлячись в очі керівників інших держав.

Виклик, який прийняла на себе Україна – лягає важким тягарем на наші плечі. Але ми маємо його нести і донести до нашої перемоги. Ми маємо розуміти всі складнощі часу, бути сильними, мудрими і доброзичливими.

У більшості українців постали питання, на які б держава повинна була б дати відповіді, але не дає. Тому ми самі маємо дати відповіді на ці питання і впоратися з викликами, які випливають з відповідей.

В будь-якій війні головною складовою перемоги є віра в справедливість своїх дій. Тому ми маємо бути стовідсотково впевнені, що наша боротьба – це боротьба за правду, справедливість, людяність, за своє майбутнє. І головне, щоб всі українці розуміли не тільки яке майбутнє ми виборюємо для себе і дітей, а й те, яке майбутнє ми своєю боротьбою не допустили. Те майбутнє, яке Росія для нас бажала, дуже чітко простежується в тезах її керівництва, а відрізок часу, в якому ці тези були сказані, це той час, коли майбутнє для нас було задумане. Згадаємо декілька ідей, які чільниками Росії були вкинуті і розкручені в інформаційному просторі.

Ідея «русского мира» – це сукупність політичних, економічних, інформаційних, релігійних проектів, призначених для обґрунтування ідеї «первородства русских» і бажання об’єднання на території «русского мира» країн Радянського Союзу, але, як показують останні події, і не тільки цих країн.

Такі конструкції повинні ґрунтуватися на виправдані знищення тих, хто цьому чинить спротив. А за великим рахунком спротив цієї ідеї чинила тільки Україна. Тому Росії було конче потрібно нас зламати.

Якби Янукович був при владі, то поглинання України в «русский мир» було б мирним і абсолютно легітимним для Західних країн. Активи, земля, надра, води були б тихенько скуплені і … і все.

Одночасно з побудовою «русского мира» йшла компанія по знищенню у свідомості як росіян так і українців найменших острівків можливого спротиву. Були запущені тези:

- Україна – це не країна, а штучна територія. Україна ніколи не мала державності, а тому її поглинання – це просто установлення історичної справедливості.

- Київська Русь – це не надбання України – це перший етап створення «русского мира», вибачайте Росії.

За приватизацію Київської Русі Москва почала боротися ще з часів Івана Грозного. Потім період Петра І з його указом про збір раритетних рукописів, потім Катерина ІІ зі своєю комісією про перепис історії, потім …

І, як я розумію, останню крапку поставила пожежа в московській бібліотеці, де були накопичені оригінали документів зібрані за віки. Знищення цих документів унеможливлює встановлення багатьох історичних істин.

- Української мови немає, а є тільки скалічена польським і австрійським діалектом «старорусский язык». До речі, я свідомо оминаю термін «руський», а пишу замість нього «русский». Тому, що це не переклад, а зовсім різні поняття.

До всього цього додамо ідеї Путіна, що Росія перемогла би у Другій світовій війні і без України, про інформаційну істерію, про жидо-бандерівських правосеків в Україні і ми маємо картину, при якій Росія просто зобов’язана звільнити святу Русь.

Таким чином, дуже вірогідний сценарій нашого розвитку був би таким. Десь ближче до 2018 року, якраз напередодні нової коронації Путіна, світ би побачив, що Україна – це Росія. Російська земля, промисловість, надра, води, історія, православ’я. І на цій землі дуже несправедливо знаходяться якісь укри, які прийшли звідкілясь після навали Батия (скоріш за все, з Карпат) і зайняли чужу домівку. І Росія просто вимушена очистити ці споконвічні території «Русского мира» від «неблагодарных людей», які кормилися за рахунок Росії, споживали задарма російський газ, та ще виказують неповагу до старшого брата.

Ну як, подобається таке майбутнє для України??? …

Тому я пишаюсь українцями, які не дали Росії шансу це зробити.

Тому ми маємо бути оптимістами, бо нам допомагає Господь.

Тому ми будемо терплячими, виваженими, міцними, нетерпимими до зла, брехні, корупції.

Ми ставимо Совість вище економіки, бо це щаблі до Бога.

Ми нікому не хочемо зла, але й не дамо зло нав’язати собі.

Ми українці на своїй землі, зі своєю історією, розмовляємо на своїй мові.

Ми були, є і будемо тут!

Джерело

Якщо Порошенко не прокинеться Путін реалізує свою кінцеву мету!

На що Україна потратила пів року дорогоцінного часу?
Ось як це оцінюють міжнародні оглядачі а їм "за бугра все видно".

Влада України витрачає дорогоцінний час, відтерміновуючи серйозну військову мобілізацію та розраховуючи на військову допомогу Заходу на чолі зі США. Логіка останніх заяв в українському конфлікті виходить з розрахунку, що Росія рано чи пізно захоче миру, а цього не відбувається. Про це у коментарях з приводу ситуації на сході України пишуть деякі міжнародні оглядачі.
«Путін ніякий не стратегічний геній, просто хороші хлопці – Порошенко, Обама та весь ЄС – дуже некомпетенті», – попереджає американський аналітик Джон Шиндлер.

Він переконаний, що Україна після військових поразок влітку минулого року згаяла час і не підготовулась адекватно для відбиття військової агресії Росії, кінцевою метою, якої є «розчленування України». Шиндлер радить Україні не сподіватись ні на кого, крім себе самої та усвідомити, що проти неї ведеться війна на знищення, у якій неможливо виграти, хапаючись за ілюзію, що «формат» АТО є адекватним тому, що відбувається на Сході.
«НАТО ніколи не піде на війну через Донбас, і чим раніше українці це зрозуміють, перестануть себе жаліти і візьмуться за війну, тим краще», – пише експерт.
Єдиним виходом із ситуації, яка з кожнем днем стає все більш критичною для України, Шиндлер бачить у проведенні «мобілізації». У протилежному випадку, ніщо не завадить Путіну реалізувати його кінцеву мету в Україні і перейти до нових стадій протистояння із Заходом. Натомість Західна Україна, не загарбана Росією, приєднається до НАТО та ЄС, на що росіяни за лаштунками вже погоджуються.

Шиндлер вважає, що такого сценарію ще можна уникнути, але для цього всі, «починаючи з Порошенка мають усвідомити серйозність ситуації».

Україна у 2015 році

Україна у 2015 році

Є прогнози Ванги, екстрасенсів та астрологів. А є прогнози просто тямущих  людей, патріотів своєї землі і України.

І іноді їх прогнози краще спрацьовують ніж прогнози астрологів або екстрасенсів, тому що в цих прогнозах є програма дій.

Україна у 2015 році

Автор - Валерій Пекар, для УП 

Зараз частина громадян уражена неабияким оптимізмом від складу нового уряду та парламенту. Інша частина — непереборним песимізмом та недовірою до всього. Звучать як заклики до негайного третього Майдану, так і категоричні вимоги дати новому Уряду належні йому 100 днів без критики. Суспільство поляризується не стосовно ідей, а стосовно оцінки подій. 

Що чекає Україну у 2015 році?

Спробуємо розібратися в поточному стані справ, по можливості без зайвих емоцій.


СИСТЕМА КООРДИНАТ

Щоб зрозуміти все, що відбувається в сьогоднішній Україні, достатньо усвідомити дві речі:

1. Народ страшенно стомився від:

а) несправедливості (читай: відсутності реформи суду, прокуратури та міліції),

б) зниження рівня життя (читай: відсутності економічних реформ),

в) затяжної війни без оголошення війни (читай: відсутності стратегії щодо Росії у військовому, політичному та економічному аспектах),

г) помилок у кадровій політиці (читай: від відсутності реформ у державній службі та від спроб домовитися з прихильниками старого режиму).

2. Кремль вміє вдало поєднувати військові дії, економічний тиск та політичне розгойдування ситуації. Окрім своїх агентів, він спирається також на добровільних ідіотів, корисливих запроданців та всіх тих, хто боїться реформ.

Кремль вміє використовувати те, що викладено у пункті 1. Оскільки число тих, хто роздратований пунктом 1, при подальшому зволіканні стрімко зростатиме, то соціальна база протесту невпинно розширюватиметься.

У цій простій системі координат ми й житимемо найближчі місяці.

Що чекає Україну у 2015 році?


Для повноти картини треба додати фактор часу.

Захід не поспішає і грає з Росією у довгу гру, потроху придушуючи її так, як свого часу СРСР. Росія грає з нами у коротку гру, сподіваючись дотиснути Україну раніше, ніж Захід дотисне Росію.

Україна ж не має власної гри. Гірше за це не може бути нічого.

Стратегічна мета Кремля — довгостроковий хаос та громадянська війна на території України. Наша мета — порядок і процвітання. Але для її досягнення потрібні рішучі дії.

ПЛАН ДІЙ ДЛЯ УКРАЇНИ

1. Розробити стратегію війни з Росією у військовій, політичній, економічній та інформаційній сферах

Війна все одно буде (як не ескалація гарячої, то ескалація економічної), тож відсутність стратегії та підготовки до неї, обернеться для нас на страшні втрати.

2. Спалити кораблі, в першу чергу, в економічній сфері

Ми надто пов'язані економічно з державою, яка має на меті нас знищити. Все одно в якийсь момент Росія припине постачати газ, вугілля, ядерне паливо тощо (чи то як ворожі дії проти нас, чи внаслідок власного хаосу і розпаду). Негайно почати готуватися до цього моменту, щоб не було зненацька.

3. Не зважати на тиск Євросоюзу

В якийсь момент він побачить, що політика примирення провалилася, і скаже: "Ну, тепер, хлопці і дівчата, ви самі, бо, бачте, не вийшло, а ми не винні".

4. Оголосити справжню війну всім прибічникам старого режиму, які сьогодні працюють на Росію

Тюрми, конфіскації, висилання з країни. Буде багато крику про переслідування опозиції. Пам'ятаймо — це не опозиція, хоч би як називалася. Це агенти ворожої країни.

5. Негайно і нещадно порізати бюджет на 2015 рік за рахунок п'яти основних сфер: субсидій на енергоносії, спецпенсій для колишньої номенклатури, прозорості державних закупівель (економія на корупції 50%), реформи державної служби, скасування безадресних субсидій.

Історія вчить, що всі падіння країн починалися з фіскальної кризи. Бюджет країни потрібно винести на публічне обговорення.

6. Негайно розпочати економічні реформи

Про це можна окремо дуже довго і детально писати. Почати з економічної свободи, дерегуляції, дати позитивні сигнали економіці (підприємцям, інвесторам, споживачам).

7. Оголосити війну корупції, не ганяючись за окремими корупціонерами, а ретельно знищуючи всі корупційні схеми

Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. Прозорість, свобода, всі адміністративні послуги безкоштовно та через Інтернет, скасування всіх інспекцій тощо.

8. Пріоритет номер один — реформа органів влади, як центральних, так і регіональних.

Інакше гальмуватимуться всі інші реформи. Почати з повного переосмислення: що має робити те або інше міністерство в умовах відкритої економіки, та чи потрібно воно взагалі. Різати функції, а не посади. Фактично знищити старі пострадянські відомства і створити нові, компактні та ефективні.

9. Пояснювати все це кожен день з ранку до вечора по всіх каналах телебачення і радіо.

Такий план дій для України як для цілісного суб'єкта. Щось із цього плану входить у сферу повноважень Уряду, щось Парламенту, щось у президентську вертикаль. Значна частина плану не може бути виконана без співпраці гілок влади. Певна кількість завдань не може бути виконана без активної позиції та участі громадянського суспільства.

СЕРЕДНЬОСТРОКОВІ ТА КОРОТКОСТРОКОВІ СЦЕНАРІЇ

Завдання, які треба виконати, формують можливі сценарії нашого майбутнього. Для простоти весь перелік вищезазначених необхідних дій ми називатимемо словом "реформи".

Розглянемо спочатку п’ять теоретично можливих сценаріїв, а потім оцінимо їх ймовірність.

Сценарій 1. Успішні та стрімкі реформи.

Ми робимо все, що потрібно. На це нам дають досить багато грошей (механізми для цього вже опрацьовані). Економіка стрімко зростає за рахунок дерегуляції, наявності доступного капіталу та відкритості нових ринків. Приклад: Південна Корея.

Сценарій 2. Повільні й половинчасті реформи.

Ми робимо все повільно, грошей дають мало, значних змін немає. Криза продовжується у менш гострій формі. Приклад: Греція.

Сценарій 3. Немає реформ.

Відсутність політичної волі призводить до відсутності реальних змін. Соціальні конфлікти, дефолти, зубожіння населення. Короткі періоди зростання завдяки сприятливій кон'юнктурі, і знов падіння. Приклад: Аргентина.

Сценарій 4. Громадянська війна.

Зростання соціальної напруги та підрив довіри до центральної влади разом із різким зниженням рівня життя призводять до нового регіонального поділу, роздмухування конфліктів та створення сприятливого середовища для поширення ворожої пропаганди. Приклад: Югославія.

Сценарій 5. Війна всіх проти всіх.

Розпад держави та недосформованої нації. Чорна діра замість країни. Приклад: Сирія.

Таке дерево сценаріїв можна намалювати, виходячи з ключового параметру — темпу, рішучості та успішності реформ.

Насправді все набагато простіше.

Сценарій 2 вироджений — він сповзає у сценарій 3. Під повільні та половинчасті реформи грошей не дають. Сьогодні це — доконаний факт. Ми не Греція, щодо якої інші країни мають зобов'язання. Нам ніхто нічого не винен. Неуспішна Україна нікому не потрібна і не цікава.

Сценарій 3 вироджений — він сповзає у сценарій 4. Ми знаходимось у стані війни, і наш супротивник має стратегічну мету розвалити нас швидше, ніж розвалиться сам. Тож тиск буде щоразу сильніший. Ми не Аргентина, що не мала потужних ворогів під час своїх криз.

Сценарій 4 вироджений — він сповзає у сценарій 5. У нас немає чітких кордонів, по яких країна могла би легко і порівняно безболісно розпастися. Різні України лежать на мапі не в стик, а накладаються одна на іншу. Ми не Югославія.

Таким чином, маємо лише два сценарії — південнокорейський сценарій нового економічного та культурного "тигра" та сирійський сценарій повного й остаточного розпаду. Позиція Європи та США "ми допомагаємо тим, хто помагає собі сам", стратегічно ворожа позиція Росії, вже розгорнута повномасштабна війна, мозаїчність країни — все це робить проміжні сценарії виродженими та малоймовірними.

Ми розглянули середньострокові сценарії, які реалізуються протягом 3-5-7 років. Що ж чекає на нас у 2015 році?

Виклики сьогодення та наша реакція на них формують базовий короткостроковий сценарій найближчих місяців, а також позитивні і негативні відхилення від нього.

Базовий короткостроковий сценарій. Повільний темп реформ, зниження рівня життя, закручування податкових та регуляторних гайок, зупинка бізнесу, масові звільнення працівників, ще більше зниження рівня життя та зростання соціальної напруги на тлі війни і несправедливості — все це призводить до соціального вибуху.

Найбільш імовірний час: кінець січня — початок лютого. Об'єктом ненависті є представники старої корумпованої державної машини: урядовці, податківці, митники, міліціонери, прокурори та судді. Проливається кров (дай Бог, невелика). На цій хвилі владу беруть до рук нові лідери, що частково вийшли зі старої еліти. Система зазнає стрімких, часто авторитарних змін. До кінця 2015 року все якось владнається та вийде на сталу траєкторію, але до остаточного закріплення одного із середньострокових сценаріїв ще далеко: точка неповернення не пройдена.

Негативне відхилення від базового сценарію. Система розбалансовується, як описано вище. Але нові сили не здатні взяти процеси під контроль. Починається розігрів, який завершується виходом на траєкторію середньострокового "сирійського" сценарію.

Позитивне відхилення від базового сценарію. Розкол старих еліт відбувається швидко, через дуже малу кров і заздалегідь підготовлені інституційні структури. Вихід на сталу траєкторію середньострокового "південнокорейського" сценарію відбувається вже у 2015 році. Це підтримується донорськими вливаннями розвинених країн та міжнародних інституцій. Вже на початку 2016 року виходить книга "Чому Україні вдалося?"

НАШІ ЗАВДАННЯ

План дій для України, базовий сценарій та відхилення від нього разом визначають завдання громадянського суспільства та кожного громадянина.

1. Всіляко тиснути на відповідні структури влади та еліти загалом задля стрімкого та ефективного виконання плану. Потрібні організовані форми протесту, бо стихійний "третій Майдан" стане першим кроком до хаосу, якого так бажає геополітичний ворог. Контролювати кожен крок влади, не даруючи їй ні 100 днів, ні 50 днів без конструктивної критики.

2. Допомагати виконувати цей план всіма можливими компетенціями, створюючи для цього паралельні структури та інституції, які у певний момент стануть скелетом нової держави — як добровольчі батальйони, що де факто стали духовною основою для нової армії, рано чи пізно стануть її фізичною основою на законних підставах. Як волонтерські команди, що працюють у міністерствах, рано чи пізно стануть основою нових міністерств, що постануть замість зліквідованих старих.

3. Тримати і посилювати мережі громадянського суспільства. Це вони витримали удар на Майдані. Це вони витримають всі удари, які доведеться прийняти на себе народу і державі.

4. Психологічно підготуватися до невідворотної війни з Росією — і лише це дає шанс війну відвернути. Кожному громадянинові стати солдатом інформаційної війни, а для того навчитися принаймні тримати удари ворожої пропаганди, і не лише явні, а й приховані. Окремим пунктом іде громадянська система антитерористичного попередження і захисту (тут слово "антитерористичний" використовується у своєму первинному сенсі, бо найбільш імовірною стратегією ворога є низка терористичних атак на мирне населення великих міст).

5. Посилювати внутрішню пропаганду: пояснювати людям сенс поточних подій, підвищувати рівень їхньої політичної та економічної грамотності, навчати їх взаємодіяти і будувати ефективні структури, готувати найкращих до державної праці у нових структурах влади.

6. Концентруватися на тому, що нас об’єднує, а не на тому, що роз’єднує. Думати про майбутнє, а не про минуле. Вдосконалювати і поширювати образ майбутньої України, привабливий для більшості її громадян. Ця національна мрія і стане основою, на якій виросте Нова Країна.

Наступний рік є вирішальним.

Без нас майбутнє не настане. Нова Країна проросте через стару країну, як трава проростає через потрісканий асфальт.

Джерело