Наші національні риси українців – пацифізм і миролюбність … тому весь час і воюємо.
Цікава думка про українців і війну.
Одна з найбільш ідіотських фраз, які я чув у житті: “українці – мирний народ”.
Ох, хлопці. Та ви жартуєте. Українці – одна з найбільш бойових націй у Європі, якщо не в світі!
Ви тільки згадайте історію, навіть не козацьку, а минулого – ХХ-го століття.
Читайте ще,
Какой танк сильнее? Российская Армата против украи...
Перемирие - прикусите язык!
Початок ХХ століття в Україні, в Європі та в світі. Перша світова війна: українці воювали по обидва боки фронту, і воювали вельми бадьоро. Яскравий приклад – «Українські січові стрільці».
Так от, організація січових стрільців була створена, парам-пам-пам, в 1913 році. Так, за рік до початку війни.
Спочатку УСС були мілітаризованою організацією для молоді (а таких організацій було безліч на західноукраїнських землях у ті роки, такий вже ми мирний народ), а вже потім, з початком війни, двадцять вісім тисяч людей зголосилося виступити добровольцями у війні на боці Австро-Угорщини.
Двадцять вісім тисяч. Добровольців. З однієї тільки Галичини. Більше століття тому. З сучасними цифрами по добровольчим батальйонам знайомі? От і добре.
Під час розгорнутої з 1917 року громадянської війни миролюбність українців проявилася в повній мірі. Різали всіх і вся, починаючи, ясна річ, з комуністів і поляків, а потім вже взялися один за одного.
Епічні приклади – це не тільки Махно, не тільки УНР і Крути, а й Холодноярська республіка і республіка Чорного лісу (холодноярці протрималися, на секундочку, до 1922 року, а ті командири, що вижили, були заарештовані більшовиками, і підняли повстання у в’язниці, на жаль, загинувши в бою).
Завзяті сутички з комуністами українці організовували навіть у Зеленому Клину, на кордоні Росії з Китаєм, де досі масово живуть нащадки українських колоністів.
Після громадянської війни в Україні та на залишках Російської імперії – інша громадянська війна, в Іспанії.
За республіканців у складі інтербригад воює Український батальйон імені Максима Кривоноса та Українська рота імені Тараса Шевченка (остання створена в основному із західноукраїнських добровольців-комуністів, ага, тоді такі ще були), а також колишні махновці; на стороні Франко розсипом борються колишні солдати й офіцери Армії УНР.
Після Іспанії підкралася Друга світова. Тут все зрозуміло: сила-силенна добровольців з обох сторін.
Українські армії в складі військ СРСР, УПА, УНА, “Галичина”, “Нахтігаль”, “Роланд”, партизани одні, партизани другі, добровольчий Український легіон, який воював за Хорватію проти сербів, 1-й Український ім. Богуна і 2-й Український ім. Шевченко батальйони, які воювали за французький Опір під командуванням де Голля (а до цього вони воювали, до речі, за німців у складі шуцманшафт).
Майбутній володар премії “Оскар”, українець Джек Пеленс, він же Володимир Палагнюк, бився у складі армії США проти німців разом з сотнями інших етнічних українців з діаспори всього світу.
Українці воювали скрізь, де вони тільки були, а були вони практично скрізь. Що поробиш, такі вже наші національні риси – пацифізм і миролюбність …
… Після Другої світової війни – короткий перепочинок, і знову все спочатку. Корейська війна: українці воюють як в армії США, так і як радянські “кореспонденти ТАСС”. За американців крім інших б’ється Семюель Яскілка, етнічний українець, майбутній чотиризірковий генерал і заступник командира корпусу морської піхоти. Морської піхоти США! Якось дивно для «мирного народу», чи не так?
Їдемо далі: війна у В’єтнамі, українці традиційно по обидві сторони: за США борються більше сотні українців, у тому числі “літаючий козак”, льотчик-ас Степан Олек, і “скажений козак” Мирон Дідурик (див. Книгу і фільм “Ми були солдатами “). У складі армії СРСР (якої там офіційно не було, ага) у В’єтнамі відрізняється майбутній командир УНСО Валерій Бобрович.
Фолклендская війна між Великобританією і Аргентиною не протрималася і трьох місяців (спойлер: перемога Британії), але і тут відзначилися українці. Льотчик Роберто Курилович став одним з небагатьох героїв Аргентини, потопивши контейнеровоз «Атлантік Конвейор» з британськими вертольотами CH-47. Нещасним англо-саксам довелося брати Порт-Стенлі пішки.
Початок 1990-х, розпад СРСР і поява незалежної України.
Понеслося: українські добровольці, в основному з УНСО, воюють скрізь, де хочуть і можуть: Придністров’я (за невизнану ПМР проти Молдавії, ага), Абхазія (за Грузію проти російських і власне абхазьких частин), Югославія (як вийде, але в основному за сербів), обидві Чеченські війни – ну, тут зрозуміло, Саша Білий і компанія.
Зверніть увагу: я спеціально не згадував всі “інтернаціональні конфлікти” СРСР, включаючи Афганістан, а також близько двадцяти миротворчих місій незалежної України у складі ООН, і взагалі, намагався говорити не про регулярні частини (це справа така – куди мобілізували, там і воюєш), а про добровольців.
А їх завжди було повно. Миролюбний такий у нас народ, хе-хе.
Давайте говорити прямо: те, що Україна давно не воювала, показник не “миролюбності” нації, а слабкості держави та армії. Слабка у нас армія.
Була. До минулого року. Росія досі не зрозуміла, що накоїла: один з найбільш войовничих народів Європи, який примудрявся воювати де тільки можна при найменшій можливості, тепер знову навчився це робити, спішно і активно переозброюється, отримує сучасну техніку і знання.
А найголовніше – має перед обличчям цілком конкретного супротивника. Одного.
Буде вам горе, хлопці. Буде горе. Це знову ми – хохли, козаки, воїни…
Автор Юрий ГУДИМЕНКО
Джерело
Читайте ще,
10 самых знаменитых украинских королев в Европе!
Весна ловушек Украина, Египет и Россия
Цікава думка про українців і війну.
Одна з найбільш ідіотських фраз, які я чув у житті: “українці – мирний народ”.
Ох, хлопці. Та ви жартуєте. Українці – одна з найбільш бойових націй у Європі, якщо не в світі!
Ви тільки згадайте історію, навіть не козацьку, а минулого – ХХ-го століття.
Читайте ще,
Какой танк сильнее? Российская Армата против украи...
Перемирие - прикусите язык!
Початок ХХ століття в Україні, в Європі та в світі. Перша світова війна: українці воювали по обидва боки фронту, і воювали вельми бадьоро. Яскравий приклад – «Українські січові стрільці».
Так от, організація січових стрільців була створена, парам-пам-пам, в 1913 році. Так, за рік до початку війни.
Спочатку УСС були мілітаризованою організацією для молоді (а таких організацій було безліч на західноукраїнських землях у ті роки, такий вже ми мирний народ), а вже потім, з початком війни, двадцять вісім тисяч людей зголосилося виступити добровольцями у війні на боці Австро-Угорщини.
Двадцять вісім тисяч. Добровольців. З однієї тільки Галичини. Більше століття тому. З сучасними цифрами по добровольчим батальйонам знайомі? От і добре.
Під час розгорнутої з 1917 року громадянської війни миролюбність українців проявилася в повній мірі. Різали всіх і вся, починаючи, ясна річ, з комуністів і поляків, а потім вже взялися один за одного.
Епічні приклади – це не тільки Махно, не тільки УНР і Крути, а й Холодноярська республіка і республіка Чорного лісу (холодноярці протрималися, на секундочку, до 1922 року, а ті командири, що вижили, були заарештовані більшовиками, і підняли повстання у в’язниці, на жаль, загинувши в бою).
Завзяті сутички з комуністами українці організовували навіть у Зеленому Клину, на кордоні Росії з Китаєм, де досі масово живуть нащадки українських колоністів.
Після громадянської війни в Україні та на залишках Російської імперії – інша громадянська війна, в Іспанії.
За республіканців у складі інтербригад воює Український батальйон імені Максима Кривоноса та Українська рота імені Тараса Шевченка (остання створена в основному із західноукраїнських добровольців-комуністів, ага, тоді такі ще були), а також колишні махновці; на стороні Франко розсипом борються колишні солдати й офіцери Армії УНР.
Після Іспанії підкралася Друга світова. Тут все зрозуміло: сила-силенна добровольців з обох сторін.
Українські армії в складі військ СРСР, УПА, УНА, “Галичина”, “Нахтігаль”, “Роланд”, партизани одні, партизани другі, добровольчий Український легіон, який воював за Хорватію проти сербів, 1-й Український ім. Богуна і 2-й Український ім. Шевченко батальйони, які воювали за французький Опір під командуванням де Голля (а до цього вони воювали, до речі, за німців у складі шуцманшафт).
Майбутній володар премії “Оскар”, українець Джек Пеленс, він же Володимир Палагнюк, бився у складі армії США проти німців разом з сотнями інших етнічних українців з діаспори всього світу.
Українці воювали скрізь, де вони тільки були, а були вони практично скрізь. Що поробиш, такі вже наші національні риси – пацифізм і миролюбність …
… Після Другої світової війни – короткий перепочинок, і знову все спочатку. Корейська війна: українці воюють як в армії США, так і як радянські “кореспонденти ТАСС”. За американців крім інших б’ється Семюель Яскілка, етнічний українець, майбутній чотиризірковий генерал і заступник командира корпусу морської піхоти. Морської піхоти США! Якось дивно для «мирного народу», чи не так?
Їдемо далі: війна у В’єтнамі, українці традиційно по обидві сторони: за США борються більше сотні українців, у тому числі “літаючий козак”, льотчик-ас Степан Олек, і “скажений козак” Мирон Дідурик (див. Книгу і фільм “Ми були солдатами “). У складі армії СРСР (якої там офіційно не було, ага) у В’єтнамі відрізняється майбутній командир УНСО Валерій Бобрович.
Фолклендская війна між Великобританією і Аргентиною не протрималася і трьох місяців (спойлер: перемога Британії), але і тут відзначилися українці. Льотчик Роберто Курилович став одним з небагатьох героїв Аргентини, потопивши контейнеровоз «Атлантік Конвейор» з британськими вертольотами CH-47. Нещасним англо-саксам довелося брати Порт-Стенлі пішки.
Початок 1990-х, розпад СРСР і поява незалежної України.
Понеслося: українські добровольці, в основному з УНСО, воюють скрізь, де хочуть і можуть: Придністров’я (за невизнану ПМР проти Молдавії, ага), Абхазія (за Грузію проти російських і власне абхазьких частин), Югославія (як вийде, але в основному за сербів), обидві Чеченські війни – ну, тут зрозуміло, Саша Білий і компанія.
Зверніть увагу: я спеціально не згадував всі “інтернаціональні конфлікти” СРСР, включаючи Афганістан, а також близько двадцяти миротворчих місій незалежної України у складі ООН, і взагалі, намагався говорити не про регулярні частини (це справа така – куди мобілізували, там і воюєш), а про добровольців.
А їх завжди було повно. Миролюбний такий у нас народ, хе-хе.
Давайте говорити прямо: те, що Україна давно не воювала, показник не “миролюбності” нації, а слабкості держави та армії. Слабка у нас армія.
Була. До минулого року. Росія досі не зрозуміла, що накоїла: один з найбільш войовничих народів Європи, який примудрявся воювати де тільки можна при найменшій можливості, тепер знову навчився це робити, спішно і активно переозброюється, отримує сучасну техніку і знання.
А найголовніше – має перед обличчям цілком конкретного супротивника. Одного.
Буде вам горе, хлопці. Буде горе. Це знову ми – хохли, козаки, воїни…
Автор Юрий ГУДИМЕНКО
Джерело
Читайте ще,
10 самых знаменитых украинских королев в Европе!
Весна ловушек Украина, Египет и Россия
Комментариев нет:
Отправить комментарий