суббота, 22 ноября 2014 г.

Як треба відзначати День Голодомору?

Голодомор повинен плакати у серці кожного мешканця України - і не має значення хто він єврей, українець, грек, поляк або азербайджанець.

Коли буде зрубано останнє дерево, коли буде отруєна остання річка, коли буде спіймано останнього птаха, - тільки тоді ви зрозумієте, що гроші не можна їсти…
Сидячий Бик, індіанський вождь XIX століття

Треба щоб свічка пам’яті палала не на підвіконні, а у серці!
Children_affected_by_famine_in_Berdyansk,_Ukraine_-_1922.jpg
Немає більш сумного та важливішого дня в історії України ніж День Голодомору.
Тому, що Голодомор це була війна не просто проти України, це була війна проти дітей!
Більшість від чотирьох мільйонів померлих в Україні це діти та підлітки до 16 років. Дитячий організм найуразливіший до нестачі харчування. Діти помирали першими … , а якщо не вмирали, то їх з’їдали. З’їдали або голодні сусіди, а іноді самі ж батьки.

Але про Голодомор зараз відкрито вже багато інформації. Зараз важлива не інформація, а важливо зробити так, щоб свічка пам’яті палала не на кожному підвіконні в Україні, а у кожному серці.

Важко оцінювати діяльність Президента Ющенко, бо дуже велика відповідальність за прихід до влади Партії регіонів та Януковича лежить саме на ньому. Але те що він підняв тему Голодомору та з його ініціативи був прийнятий Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» за це йому велика подяка від українського народу.

Але і з «Днем Голодомору» в нас вийшло, як з черговим посткомуністичним святом! Поставили пам’ятники, поклали квіти, запалили свічки. Таким чином дали тим в кого болить серце за вбитих та ненароджених дітей випустити пару.

А треба було зробити так, щоб свічка пам’яті по жертвам Голодомору палала не на підвіконні, а у серці?

Як це зробити? 


На один день закрити в Україні всі ресторани, кафе, продовольчі магазини та продовольчі ринки. Звичайно, за місяць попередньо повідомивши всіх громадян. Треба зробити так, щоб хоча б один день на рік, кожен громадянин України, і не має значення хто він єврей, українець або азербайджанець відчув цей день. Головне, щоб кожний хто живе на цій Землі пам’ятав, знав, шанував та відчував не тільки серцем але й шлунком, що таке Голодомор, хоча б на один день на рік. Треба виховувати та навчати не тільки дітей. Треба виховувати та навчати і дорослих громадян. Є сталий вислів - У вогні загартовується сталь. В боротьбі народжується нація. Треба додати – а у пам’яті та історії будується держава.

На початку мало хто зрозуміє нащо це робити. Ну, на що на ОДИН день, закривати всі ресторани, кафе, продовольчі магазини та ринки? Будуть казати, а як же діти, як їм один день купити молока чи снікерс? У багатьох країнах Європи та світу кожну неділю (не раз на рік, а кожну) майже всі магазини закрити у тому числі і продовольчі. В Ізраїлі більшість магазинів та ресторанів кожну суботу (не раз на рік, а кожну)закриваються. Чи здатні ми в Україні раз на рік закрити всі ці «Шоколідніци», «Макдональдси» та «КофеХаузи»? Хто пам’ятає то і у радянські часи у більшості навіть продовольчих магазинів кожна неділя (а не раз на рік) був вихідний. Тож зробити це нескладно і можливо, і важливо.

Який у цьому сенс?

У пам’яті та історії будується держава  і тому чи українець ти, чи єврей або поляк треба зробити так, щоб свічка пам’яті по жертвам Голодомору палала не на підвіконні, а у серці, навіть через шлунок.

Чому я на початку навів цитату індіанського вождя XIX століття? Тому, що він знав, що казав, бо його нація теж пережила Голодомор. Різниця тільки у тому, що їх відправили до пустелі помирати, відібравши в них землі предків, а в Україні залишили вмирати на Богом даній Землі.

І тому, щоб кожен мешканець нашої країни, зрозумів не тільки те, що «гроші не можна їсти», але й не відвідавши хоч одну суботу на рік «Якіторію» чи «Євразію». Інакше нас спіткає доля індіанців - у кращому випадку жити десь у резервації між  Іркутськом та Єврейською автономною республікою…

По матеріалам http://blog.liga.net/user/olvov/article/16228.aspx

Комментариев нет:

Отправить комментарий